(1) 
Сьогодні ми значною мірою залежимо від електрообладнання, з яким пов'язана як робота, так і дозвілля. Відповідно, неправильна робота або вихід техніки з ладу може обіцяти наслідки різного ступеня важкості. Щоб обладнання працювало довго та безвідмовно, важливо забезпечити його стабільним електроживленням.
Постачальники електроенергії гарантувати стабільність напруги в мережі не можуть, тому що на це впливає безліч зовнішніх факторів, таких як фізичні дії, погода та багато іншого. Отже, подбати про якість електроживлення потрібно самостійно. Для цього є різноманітні пристрої. Стандартним варіантом є стабілізатори, їх ми розглянемо.
Ринок стабілізаторів дуже різноманітний і легко помилитися у виборі. У найкращому разі Ви просто переплатите за непотрібні характеристики, а в гіршому – у роботі обладнання виникнуть проблеми. Як зрозуміти, який потрібний стабілізатор напруги? Для цього слід розібратися, які існують стабілізатори, та зіставити їх можливості із вимогами конкретного споживача.
Основні види стабілізаторів
Спочатку потрібно вивчити, що пропонує сучасний ринок стабілізаторів. Традиційно ми розглянемо 4 основні види.
Почнемо з самого класичного типу, коріння якого зростає з конструкції лабораторних автотрансформаторів. Нагадаємо, що ЛАТР є трансформатором з струмознімачом, який обертанням рукояті переміщається по поверхні обмотки. Комутуючи таким чином від витка до витка струмознімач знімає напругу, відмінну від вхідної. Сервопривідні стабілізатори напруги працюють за таким же принципом з однією різницею - вони автоматизовані. Сервомотор переміщає струмознімач у частину обмотки, де зніматиме 220В. Такі стабілізатори досить точні і відрізняються плавним регулюванням, проте на противагу цій плавності йде найнижча серед стабілізаторів швидкість регулювання, адже сервомотору потрібен час, щоб перемістити струмознімач на потрібну позицію. Також до мінусів можна віднести те, що процес стабілізації пов'язаний із переміщенням елементів, тобто має місце фізичне зношування. Сервопривідні (електромеханічні) стабілізатори є доступним рішенням.
Іншим бюджетним рішенням є релейні стабілізатори напруги. Як і сервопривідні вони працюють на основі трансформатора, знімаючи напругу з різних частин його обмотки. Тільки процес регулювання реалізовано інакше. Тут він не плавний, а східчастий. Тобто ми позбавляємося сервомотора і просто заздалегідь виводимо кілька відпайок з обмотки. Назвемо відпаювання сходами. Кожному ступені відповідає свій коефіцієнт трансформації, а значить при одному вході матимемо кілька значень на виході. Залишається підключити вихід до того ступеня, який ближче до 220В. Релейними такі стабілізатори називаються через те, що комутація щаблі відбувається за допомогою електромагнітних реле. Розглянута схема дозволяє регулювати вихідну напругу нехай і не так точно, як сервопривідні аналоги, але дуже швидко. З моменту виникнення мережних коливань до регулювання проходить, як правило, 40 мілісекунд.
Вище ми розглянули найбільш бюджетні реалізації схеми стабілізації, настав час перейти до середнього цінового сегменту. Цей сегмент представлений електронними стабілізаторами напруги зі ступінчастим принципом регулювання. Схема не відрізняється від релейних моделей з тією різницею, що замість реле встановлені напівпровідникові ключі. Це призводить до підвищення вартості, проте стабілізатор працює ще швидше (час регулювання 20мс) і не клацає при кожному перемиканні ступеня. До того ж, електронні моделі можуть мати багато щаблів стабілізації, завдяки чому точність регулювання зростає.
Флагманським рішенням є інверторні стабілізатори напруги. Вони відрізняються зразковою підтримкою вихідної напруги за будь-яких коливань. Тут немає такого поняття, як швидкість регулювання. Якщо на вході є напруга в рамках робочого діапазону, стабілізатор виробляє стабільні 220В. Якщо ні – відбувається захисне відключення. Такі рішення позбавлені недоліків, проте через ціну застосовуються вони тільки для професійного або надчутливого обладнання.
Незважаючи на відмінності, всі описані види стабілізаторів можна оцінити за низкою показників. Тому розглянемо далі, які параметри найважливіші при виборі стабілізатора.
Вибираємо стабілізатор напруги
Стабілізатор має безліч характеристик, проте лише частина є важливою. І так, які критерії вибору стабілізатора напруги.
За межами особливостей того чи іншого типу можна виділити три основні параметри: потужність, робочий діапазон стабілізації та точність. Пояснень потребує лише робочий діапазон. Даний параметр характеризує ту амплітуду перепадів напруги, коли на виході буде утримана заявлена точність. Якщо коливання перевищують діапазон, найчастіше відбувається захисне відключення.
Підбирати стабілізатор слід, виходячи зі специфіки споживача. Наприклад, якщо Вам потрібен стабілізатор для будинку чи квартири, варто звернути увагу на модель електронного типу зі ступінчастим принципом регулювання та середніми характеристиками точності та робочого діапазону. Так Ви отримаєте збалансований пристрій для різноманітної техніки. Для газового котла, що знаходиться в окремому нежитловому приміщенні, цілком підійде невеликий і доступний стабілізатор релейний, клацання якого Ви чути не будете. Якщо ж захист потребує дорогого професійного обладнання, подумайте над встановленням флагманського електронного стабілізатора зі ступінчастим регулюванням, або моделі інверторного типу. Останні відрізняються не лише якістю вихідного сигналу, але й мають широкий робочий діапазон, завдяки чому навіть при сильних вхідних коливаннях робота обладнання порушуватиметься значно рідше.
Дякую
Так держать дякую